Реорганізація юридичної структури бізнесу

Як було зазначено вище, типовим для більшості українських та російських компаній є опосередкованість структури власності, об’єднання під загальним контролем юридично розрізнених, але функціонуючих на зразок квазіхолдингової структури підприємств. Для закордонного інвестора, часто віддаленого на тисячі кілометрів, який планує інвестувати в компанію такий стан є неприйнятним. З огляду на те, що активи та операційна діяльність у квазіхолдингових структурах часто є розділеними, відсутність прямого та логічного юридичного зв’язку між такими підрозділами викликає в інвестора збентеження. Результатом стає неготовність вкладати гроші в компанію або вкладання з величезним дисконтом, тобто з суттєво заниженою оцінкою. Обидва результати є неприйнятними для власників бізнесу оскільки компанія втрачає важливу конкурентну перевагу – справедливу оцінку її вартості.

Тому, в холдинг повинні бути об’єднані лише ті компанії зі складу групи, які істотно впливають на консолідовані фінансові результати або включення яких є необхідним з операційних причин.  Це може бути досягнуто шляхом створення нової материнської структури в основній країні операцій та/або інших юрисдикціях, передання або продаж прав власності всередині групи, реорганізації, ліквідації або простого виключення того чи іншого підприємства зі складу холдингу. Розроблення конкретного механізму перетворення на кожному з етапів реорганізації відбувається з урахуванням можливих податкових, фінансових та юридичних наслідків для компаній, що об’єднуються та їх фактичних власників в Україні та інших юрисдикціях.