Додаткові труднощі в процесі IPO

Було б невірно стверджувати, що процес підготовки до IPO та наступне набуття компанією публічного статусу характеризується лише перевагами. Очевидно, що описані вище переваги вимагають додаткових зусиль від публічного бізнесу і його власників й накладають певні додаткові вимоги у порівнянні з закритою приватною компанією. Головними серед них є наступні:

1. Залежність вартості акцій публічної компанії від ринкових умов

Трапляється, що ціна акцій навіть здорової та добре керованої компанії знижується, а їх ліквідність погіршується під впливом зовнішніх ринкових механізмів, на які сама компанія впливу не має. Наприклад, для малих підприємств може виявитися, що їхні акції є неліквідними, а для компаній середніх розмірів – що ціна їхніх акцій змінюється під впливом непідтверджених чуток, загальних економічних тенденцій або непов’язаних подій в індустрії, секторі або країні. У найбільш несприятливому випадку негативні події в момент виходу компанії на ринок можуть змусити відкласти заплановане первинне розміщення акцій. Щоб знизити ймовірність несприятливих подій, компанії необхідно підтримувати постійне спілкування з ринком та інвесторами.

2. Необхідність врахування інтересів і задоволення поточних очікувань зовнішніх публічних акціонерів

Реалізація частки власності компанії в процесі первинного розміщення акцій неминуче призводить до передання частини контролю над нею зовнішнім публічним акціонерам, чиї погляди та інтереси прийдеться тепер брати до уваги. Наявність таких акціонерів означає, що колишні власники публічної компанії (а зараз – її мажоритарні акціонери) не мають повної автономності в ухваленні рішень. Необхідність задоволення поточних очікувань зовнішніх акціонерів може привести до ситуації, коли компанія відчуватиме тиск, що спонукає її на досягнення короткострокових цілей на шкоду довгостроковій стратегічній перспективі. Будь-яке відставання від раніше наданих інвесторам оперативних планів або недосягнення очікуваних від компанії поточних показників (рівня рентабельності, обсягу продажів і подібних) може негативно вплинути на ціну акцій.

3. Підвищені вимоги до розкриття фінансової інформації та надання періодичної звітності

Процес первинного розміщення акцій компанії на розвиненому фондовому ринку і наступний лістинг можливі лише за умови розкриття фінансової інформації та надання фінансової звітності в обсягах, що значно перевищують вимоги до звітності та її якості для приватної компанії. Наприклад, публічна компанія зобов’язана розкрити особи всіх власників (бенефіціарів) компанії, надати докладну інформацію про свій фінансовий стан і плани розвитку, розкрити розмір компенсацій директорам та деяку іншу істотну інформацію про компанію. Необхідність відкриття таких даних може викликати дискомфорт у приватних власників компанії та, в деяких випадках, вимагатиме додаткових інвестицій у систему управління, обліку та контролю.

4. Суттєві інвестиції в процес IPO

Загальні витрати на первинне розміщення акцій на провідних міжнародних біржах (наприклад, на Лондонській фондовій біржі) можуть бути значними. Хоча більша частина цих витрат буде виплачена безпосередньо із залучених на IPO коштів і тому жодним чином не вплине на операційну діяльність компанії, частину витрат на первинне розміщення доведеться профінансувати із власних коштів компанії ще до моменту IPO. Таким чином, ці кошти будуть виведені з поточного фінансового обігу бізнесу і вилучені з нормальної операційної діяльності. Також буде необхідність фінансувати  підтримку публічного статусу компанії після IPO. Отже, існує необхідність ретельного планування інвестицій у процес IPO. Власники компанії повинні бути поінформованими про розміри передбачуваних витрат на цей процес та бути переконані, що їх інвестиції окупляться.

5. Додаткові обов’язки та обмеження для менеджменту

Процес проходження ІРО та наступне підтримання публічного статусу компанії буде вимагати великої уваги топ-менеджерів, яким прийдеться ділити свій робочий час між звичними обов’язками по управлінню компанією та виконанням нових завдань.  Для публічної компанії існує також низка обмежень, наприклад, на проведення угод з акціями або розкриття внутрішньої інформації для інвесторів. Чимало з таких обмежень не існують для приватних компаній, тому діяльність директорів або менеджменту публічних компаній є більш регламентованою і вимагає додаткової уваги.